"Василь Симоненко - витязь української поезії"

Василь Симоненко – модний хіпстер-шістдесятник Василь Симоненко  виглядав, як справжній хіпстер. Стиляга, денді, модник – можна по-різному називати молодого поета, особливо сьогодні, коли стиль та мода мають важливе значення для сприйняття людини. Зустрічають то по одежці, проводжають по розуму. Тож проведімо ці кілька хвилин тексту разом з Василем Симоненком – великим розумом української літератури та журналістики, у якого нам є чого повчитися. Судний день 27 серпня 1962 року Симоненко посадив свого товариша на потяг і пішов купувати цигарки. Смалив поет, немов той чобіткар – по кілька пачок на день, тож відсутність папіроски у кишені одразу гнала молодого журналіста у кіоск. Продавчиня закрила лавочку трохи раніше, і Симоненко, не встигнувши купити курива, почав стукати до буфету з проханням відкрити і продати йому бажаний товар. Тут із-за рогу вигулькнули радянські копи. Відсканувавши своїми поліцейськими очима журналістське посвідчення поета, вони одразу зрозу...

Наш шістдесятник - Василь Симоненко Були складні повоєнні роки. Перша ейфорія від перемоги швидко минула. Треба було приступати до відбудови  народного господарства. Міста і села України лежали в руїнах. Праця до втоми, думки про хліб насущний не виходили з голови. У 1947 знову зазнали голодування. Підлітки швидко ставали дорослими – і в душах і в діях. А заразом треба було і вчитися, бо ж країна потребувала не тільки роботящих, а й освічених кадрів. Багато ж чоловіків і юнаків не повернулися з війни. У таких умовах зростали майбутні шістдесятники. Серед них був і Василь Симоненко – сирота без батька, та прагнув учитися. У 1950-х він студент  відділення журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський, а надто Микола Сом – приятелі. Розмови велися не завжди втішні. Після смерті Стліна у 1953 році через деякий час повіяло потеплінням, наставала хрущовська відлига. З таборів поверталися в університет ...

Василь Симоненко - витязь української літератури Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня. Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті». Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. Перша збірка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ро...